Слобідський край

Данський рецепт порозуміння

Найщасливіша країна світу допомагає українцям почути одне одного
Боєць АТО, що тримав оборону Савур-могили, а поруч із ним кримчанка, яка довгі роки працювала на російську пропаганду. Противники та прихильники Майдану, переселенці з Донбасу обіймаються, разом сміються й плачуть. Здавалося б – паралельні реальності, що ніколи не перетнуться. Проте реальні герої кожної такої невигаданої історії об'єдналися на одній сцені у Харкові.
Шанс змінитися
Згідно з дослідженнями ООН, Данія є найщасливішою країною в світі (Україна в цьому рейтингу посідає 123-тє місце). Один з основних висновків звіту World Happiness Report – країни з меншим рівнем соціальної нерівності, як правило, більш щасливі. Однак самі ж данці констатують, що не все так спокійно в їхньому королівстві.
– Так, ми щаслива нація, особливо етнічні данці. Але я не думаю, що так само щасливо живеться данцям з іншим етнічним корінням, – розповідає засновник і креативний продюсер дансько-українського проекту С: NТACT in Ukraine, прем'єра якого нещодавно відбулася у Харкові Хенрік Хартман.
Хенрік Хартман 23 роки очолював один з найбільших театрів Данії – Betty Nansen Teatret, на сцені якого створив 138 вистав. Шість разів ставав лауреатом премії «Краща театральна вистава року в Данії».

– Так, ми щаслива нація, тому що у нас багато що безкоштовне – освіта, медицина та інші сфери, які підтримують людей. Ми багатіємо. Але при цьому поряд з нами є люди, які стають дедалі біднішими, – каже данець.

Контактний театр С: NTACT як спеціальний інтеграційний проект для дітей біженців з'явився в Данії понад 10 років тому. Координатори проекту докладали чималих зусиль, щоб голос людей, які приїхали з інших (в основному мусульманських) країн, було почуто, а у данців була можливість зрозуміти, чому ці люди приїхали в їхню країну.

Хенрік Хартман переконаний, що у будь-якому куточку світу завжди є група людей, голос яких залишається непочутим. А у будь-якій суперечці є більше, ніж одна сторона конфлікту. Тому контактний театр і з'являється в різних країнах світу – Йорданія, Єгипет, Палестина, Сирія, Південна Африка, а нещодавно й Україна.

– Замість професійних акторів у наших виставах – реальні герої, які розповідають власну історію. Ми лише перетворюємо ці розповіді у більш професійну річ і представляємо публіці, – пояснює Хенрік Хартман. – Є такий давній вислів: у нас є тільки один рот і два вуха, тому потрібно слухати удвічі більше. Коли ми слухаємо одне одного, у нас є шанс змінитися. Крім театру, С: NTACT активно використовує радіо і телебачення, знімаємо фільми. Наприклад, створили фільм із роликів, які арабські жінки знімали на свої телефони. Зараз це відео подорожує світом.

«Мене назавжди контузило власним снарядом»
У вересні контактний театр дебютував у Харкові (вперше в Україні). «Пиріг Паралельних Реальностей» (ППР) – це 21 реальна історія українців, яких зачепив конфлікт на Донбасі та анексія Криму. Герої самі писали музику і тексти пісень. Наймолодшій учасниці проекту 19 років, найстаршому – 72 роки.

Щоб розрізнені історії стали цілісною виставою, знадобилося два місяці. У підготовці мюзиклу взяли участь фахівці з України та Данії: креативний продюсер Хенрік Хартман, композитор Донна Кадоган, драматург Пітер Дюпон Вайс, режисер Володимир Гориславець, головний координатор Марія Коренева, менеджер проекту Юрій Масалітін та тренер фізичного театру Сандро Гарибашвілі.

«ППР» – це платформа для вираження різних точок зору на події в Україні, місце, де думка кожного може бути вільно вислухана й почута, без навішування ярликів і осуду. Герої розмовляють мовою почуттів, музики та танцю. Після кожної вистави – обговорення із глядачами. До речі, вхід на спектакль завжди вільний, всі затрати фінансує данська сторона.

– Я ставлюся до того, що відбувається на сцені, як до пропаганди людяності, а вона повинна бути безкоштовною, – переконаний засновник і креативний продюсер С: NTACT Хенрік Хартман.

У Данії вистави контактного театру відвідують тисячі глядачів, в Харкові розпочали – з сотень, проте ніхто із зали байдужим не виходить.

– Відверто кажучи, на мюзикл я йшла за компанію з друзями. Нічого особливого від аматорської вистави не чекала. Я помилялася, це дуже чіпляє. Тільки зараз я зрозуміла, як це – втратити свій дім, – ділиться враженнями після вистави харків'янка Тетяна.

«Мене назавжди контузило моїм власним снарядом», – веде свою сповідь на сцені журналістка з Криму, що довгий час працювала в проросійських ЗМІ, які на півострові вели активну антиукраїнську пропаганду. А потім боєць АТО розповідає, як вони з побратимами тримали оборону Савур-могили і як на їх очах ця монументальна стела рухнула під натиском танкових снарядів.

Музикант із Краматорська під гучний сміх залу ділиться рецептом абрикосового варення, яке він варив у алюмінієвому тазику під канонаду важкого озброєння. А хлопець із Луганська розповідає історію про те, як він перетинав лінію розмежування під прицілом автоматників: «А раптом в когось рука б сіпнулася й палець натиснув би на курок? І що? Немає Женєчки...». «Так, мої батьки – сепари. І я не хочу виправдовуватися за те, що люблю їх», – каже дівчина з Донецька. «Танцювати і боятися одночасно неможливо», – стверджує дівчина, яка під час заворушень у Харкові організовувала танцювальні флешмоби на вулицях міста.
В погоне за миром никто не заметил, что в лодке у весел сидят наши дети.
«В погоне за миром никто не заметил, что в лодке у весел сидят наши дети», – вже всі хором співають учасники мюзиклу, а більшість глядачів у залі не стримує сліз. У кожного героя свій внутрішній конфлікт, але конфлікту між учасниками мюзиклу немає, навпаки – вони підтримують одне одного. Слова «акторів» влучають в ціль – їх слухають і чують глядачі.

– Такий спектакль потрібно показувати не тільки в Харкові, треба, щоб його побачило якомога більше людей, – висловлює свою думку харків'янин Олександр.

Мюзикл «Пиріг Паралельних Реальностей» йтиме до 25 вересня за адресою вул. Чернишевська, 13 (ART AREA «ДК»).

Текст Юлії Шматченко
Фото з офіційної сторінки
C:NTACT in Ukraine у Facebook
та Юлії Шматченко


У тему
Данці допомагають українцям не тільки порозумітися, а й впоратися з наслідками бойових дій на Донбасі. Данська рада у справах біженців (недержавна, некомерційна гуманітарна організація) працювала в Україні з 1998 по 2000 рік – займалася переселенням татар, які поверталися до Криму з Центральної Азії. У червні 2007-го ДРБ знову повернулася до України і до 2013 року займалася розвитком потенціалу державних структур, що працюють з біженцями. А в листопаді 2014 року Данська рада у справах біженців спільно з Данськоою групою з розмінування почали надавати свою професійну допомогу в умовах гуманітарної кризи на Донбасі.
При використанні матеріалів публікації посилання на сайт "Слобідський край" є обов`язковим: http://www.slk.kh.ua/
Матеріал публікується в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора/редакції [Слобідський край] та необов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.

Made on
Tilda